терапевтичний курс
“Листи горю”
Письмова терапія, яка допомагає прийняти і пережити горе.
ТЕРАПЕВТИЧНИЙ КУРС
Лист горю
Письмова терапія, яка допомагає прийняти та пережити горе.
12 тижнів
Протягом 12 тижнів, щопонеділка та щочетверга, ви отримуєте електронного листа з підказками, про що саме писати, адже насправді про горе розповідати непросто.
Присутність терапевта в скорботі дає можливість розділяти з ним страждання, а не проживати їх наодинці.
Безпечно
Нарешті ви можете розповісти, що сталося. Без сторонніх коментарів, які знецінюють. Не виправдовуючись і не соромлячись.
Якою мовою писати? Тією, якою розмовляє ваше горе. Якою ви самі кричите від болю. Якою мовчить ваша зранена душа.
Цілительно
Ви можете писати тільки для себе або надсилати тексти на імейл психотерапевта, котрий буде курирувати вашу роботу. Він уважно читатиме вашу історію та задаватиме уточнюючі питання. Це допоможе вам глибше зрозуміти травму і пережити її.
Постійно діючий курс
Розкажіть свою історію болю або втрати
Іноді, коли ми намагаємося впоратися з горем самі – може здатися, що ми самотні. Ідея про виписування почуттів, пов’язаних зі смертю чи сумом трохи лякає, тому що в цей момент ми дістаємо до своєї глибини та вразливості.
Але лише прояв почуттів дарує визволення.
Цей курс не зітре ваше горе. Але допоможе вам поважати його
Можливість розповісти про біль
Для кого цей курс? Для людей з психологічними травмами. Для інтровертів, яким легше писати, аніж говорити. Для тих, кому загалом важко розповідати про почуття. Хто ніколи не відвідував психолога. Хто за своєю природою не є балакучим та не вміє ділитися глибокими переживаннями, а звик страждати мовчки. Для тих, хто впевнений, що його психотравми як-небудь розчиняться, самі. Хоча досі нічого з пережитого нікуди не зникло, а лежить цеглиною на серці.
Немає нікого в цьому світі, хто може заборонити вам жити з горем. Але тільки ви можете дозволити йому зарубцюватися і перетворитися на шрам. Зробіть це.
Станіславська Тетяна, психоаналітик, клінічний психолог
Приєднатися можна будь-коли
Коротка інструкція, як це працює:
Етап 1.
Вибір, реєстрація, оплата
Після реєстрації та оплати ви отримаєте лист-підтвердження з інструкцією.
Етап 2.
Щотижня – підказки, щодня – інсайти
Курс триває 12 тижнів, загалом – 24 листа.
Два рази на тиждень (щопонеділка та щочетверга) я надсилатиму на ваш імейл підказку, про який аспект вашого горя можна подумати та написати цього разу. Ніякого тиску – це лише рекомендація, а не завдання. Розповідати про горе непросто, тому підказки допомагатимуть вам просуватися.
Етап 3.
Зустріч у Зумі
Після проходження повного курсу ми проведемо онлайн-зустріч. Познайомимося особисто, обговоримо ваш процес терапії, підведемо підсумки.
“Лист горю” – це досвід, не схожий ні на який інший: нема ані занять, ані завдань. Є лише ви, ваш біль та діалог між вами
Вартість:
3 700 грн,
включаючи податки та донати для ЗСУ.
Перед оплатою – ознайомтеся з Договором оферти
Заповніть анкету
Я заочно познайомлюся з вами та надішлю рахунок. Після сплати ви отримаєте підтвердження та план подальших дій.
Відгуки про курс та слова підтримки
учасниця курсу
Відчуваю велику вдячність Тетяні за цей курс. І до себе – за те, що проходжу його. Це щось дуже потужне.
Листи дали мені багато відповідей і роздумів. Я стала більше приймати реальність, яка є. Все ще тяжко. Але це інше “тяжко”. Яке вже не живе в минулому, а розбирається з теперішнім.
Я ніби нарешті виговорилась. Мені не треба відповідей від інших, я знайшла їх сама. Сильні почуття все ще виникають, і вони різні, але я вже знаю, що з ними робити і як проживати. Для всіх почуттів тепер вистачає місця. Я вже сильніше за них і тому дозволяю їм бути. Прийшло прийняття ситуації.
Наразі ще не до кінця вистачає сил будувати нове. Але невеличкими кроками ніби й виходить.
Ці листи навчили мене не тікати від болю, а розмовляти з ним, з собою, розуміти себе, бути емпатичною до себе. В хорошому сенсі я відчуваю, що минулі (написані на самому початку) листи – вже не про мене. Точніше про мене, але як про вже прожиту історію. Кардинальна різниця є між настроєм першого та крайнього листа. Цікаво, як буде далі. Я відчуваю, як наближаюся до майбутньої версії себе, яка скаже, що остаточно впоралась з горем.
Нещодавно, вперше за весь час курсу, мені наснився хороший сон. Я прокинулась від того, що сміялась та почувалася дуже щасливою. І в такому настрої прожила частину дня. Це напевно і є те саме полегшення, яке я відчуваю, коли пишу і перечитую свої листи горю. Дуже дякую за вашу працю, завдяки якій мені стало значно легше.
учасниця курсу
Слова підтримки тим, хто теж проживає горе
Привіт, я не знаю, що з тобою сталося, але добре розумію, як тобі важко проходити цей шлях скорботи. Знаю й те, що біль сам по собі не може бути усунений. Тому послухай мої поради.
1. Дай собі час. Багато часу. Дуже, дуже багато, якщо необхідно. Щоб відновитись, набратись сил, зцілитися. Коли буде здаватись що витрачено забагато зусиль, а змін ніби немає – це не так. Життя буде змінюватись поступово, і всередині тебе все теж буде змінюватись поступово. Дай собі час.
2. Деякі зміни буде важко приймати. Ти будеш до болі хотіти повернутись в минуле, де було звично, було щастя. Але це нормально, що майбутнє лякає, а теперішнє – не надихає. Рухайся вперед у будь-який спосіб. Користуйся будь-якими ідеями, якщо вони не несуть шкоди.
3. Можна плакати всю ніч або досягати цілей, можна сильно ненавидіти або заздрити, можна сильно злитись або сумувати… Переглядати фото минулого, а потім викидати речі, які з ним повʼязані. Сходити до спеціаліста або самому знайти прийоми самодопомоги. Можна робити і купляти те, що несе полегшення. Ти маєш право на все це.
4. Мені дуже шкода, що ти, як і я, проходиш через це. Я розумію твій біль. Але ти не один на цьому шляху. У світі є мільйони тих, які впорався, тому вийде і в тебе. Тобі вистачить сил. Ти помітиш, яким сильним стаєш. Ти зрозумєш, що важкі події не тільки травмують, але й трансформують.
5. Дозволяй думкам і почуттям бути. Можеш закриватись від світу. Можеш кричати, розповідати, ділитись. Але не тікай від болю. Він є і треба давати йому бути.
6. Будь чесним з собою. Хотіти повернути все — нормально. Не мати сили рухатись вперед — нормально. Намітити план і знову зірватись — нормально. Пробувати і помилятись — нормально. Сподіватися, що все позаду, і раптом відчути, що криє з новою силою — нормально.
7. Склади перелік того, чого би не сталося, якби не цей біль. Чого б ти не спробував, яких би цілей не досяг, яким би сильним не став, про що б не дізнався. Так, плата занадто велика. Але коли ти побачиш, якого себе віднайшов та відбудував заново – це дасть сили. Багато сил.
8. Не порівнюй себе з іншими. Ані шлях, ані масштаб болю, ані метод зцілення, ані час загоєння ран. Сприймай поради від інших (і від мене також), тільки якщо вони тобі відгукуються. Немає правильного і неправильного прожиття горя – у кожного свій шлях. Треба просто йти, знаходячи однодумців.
«Все буде добре» — найгірше, що можна казати, адже ніхто не знає, як буде. Тому я скажу: буде по-різному. Але буде, якось обов’язково буде. Гарантовано – з моментами полегшення, надії та теплих подій. Будь ласка, просто йди. У тебе завжди будеш тільки ти сам. Наразі це важко прийняти та усвідомити. Але потрошку стане легше жити. Ти не один. Я вірю, ти впораєшся.
учасниця курсу
Протягом 12 тижнів, коли я писала листи своєму горю з приводу загибелі коханого на війні – я знайшла в собі сили зустрітися з болем. А потім – зі страхом.
Тому, по-перше, нарешті сіла за руль (до того боялася). А по-друге, відчула, як мені не вистачає простору, можливості побути самій та відгорювати. Тому спланувала паломництво: пройду пішки Шлях Святого Іакова (Ель Каміно де Сантьяго), 280 км. Хочу сходити сама у цей похід. Буду йти цілими днями, 2 тижні. Міркувати, сумувати, згадувати, може плакати. Але бачити перед собою світ і світло. Я обрала той маршрут, який йде узбережжям. Хочеться тиші, краси і води навколо.
Що ще змінилось? У моєму проживанні горя з’явилася упорядкованість і розклад дій. А ще – змінилося оточення. З’явилися ті, хто намагається підтримувати мене віддалено, деякі стали ближчими, ніж колись. Є й такі, хто полишив мене у моїй скорботі, але я навчилася відпускати людей, бо розумію, що ми змінюємось, інколи шляхи розходяться, це нормально.
Завдяки цьому курсу, тепер в мене є кілька зворушливих, дуже особистих коментарів Тетяни, які “рятують” мене кожен раз. Я згадую їх – і продовжую йти далі. Дуже вдячна за це.
учасниця курсу
Слова підтримки тим, хто теж проживає горе
Привіт. Я не знаю, що з тобою сталося, але добре розумію, як тобі важко проходити цей шлях скорботи. Знаю й те, що біль сам по собі не може бути усунений. Ось кілька моїх порад.
Ти вже не будеш таким, як колись, потрібно вчитись жити заново. Віднесись до себе у час горя з особливою добротою і розумінням того, через що ти проходиш. Не відштовхуй людей, які поряд (навіть коли дуже хочеться бути на самоті). Памʼятай: ти дорогий для багатьох, просто їм важко підібрати потрібні слова підтримки. Знай, що ти не сам. Не порівнюй своє горе та свою реакцію з іншими, ми всі різні. Знайди те, що приносить тобі полегшення: прогулянка, кіно, йога, зустрічі або час на самоті. Намагайся не міркувати категоріями “А що було б, якби…” (наприклад, коханий би не загинув). Це принесе ще більше болю, а того що вже сталося – не змінити.
Якщо твій коханий загинув – знай, що він завжди поруч, хоча й не фізично. І намагається тобі допомогти. Тепер це твій янгол-охоронець. Я це точно знаю.
учасниця курсу
